Про надзвичайно сильну та вольову жінку, яка успішно переборола одну з найстрашніших хвороб людства – рак, розповіла редакції наша постійна читачка та активна дописувачка Світлана Величко із с. Кучурган.
Розпочиналась ця складна, але успішна життєва історія Олени Жили із сел. Лиманське доволі стандартно. Коли жінка дізналася, що в неї рак, одразу втратила віру в життя. Жодного бажання лікуватися на той момент не було, як і повідомляти рідним про страшний діагноз. Вирішила доживати, скільки Богом буде дано.
Не секрет, що рак тривалий час був практично безнадійною хворобою, і лише в наші часи вчені роблять нові відкриття та знаходять методи боротьби з ним. Коли ж це лікування буде доступним для всіх хворих, сказати важко. Одне знаємо точно – зараз воно дуже дорого коштує і немає гарантії позитивного результату. Про це пані Олена задумалась одразу після невтішної новини. Який сенс витрачати величезні кошти, якщо це навряд чи допоможе…
Не хочеться навіть уявляти, чим би закінчилася історія Олени, якби одного разу випадково результати аналізів не потрапили б до рук її дочки. Катерина на той час вже була студенткою Одеського медінституту, тож зрозуміла суть проблеми швидко, одразу повідомивши брата, який проживає в Києві.
Саме діти і стали першим поштовхом до боротьби за своє життя. Зібравши сили в кулак, пані Олена відправилась в обласний центр. В одній з приватних клінік лікар повідомив, що операцію слід робити негайно – вже наступного дня. Але жінка вирішила проконсультуватися у різних лікарів. Сам Господь послав її до лікаряпрофесіонала в обласній лікарні. Там були взяті всі необхідні аналізи, які згодом показали, що операція на той момент загрожувала життю, адже пухлина дуже швидко розросталася. Олені зробили дві хіміотерапії, які показали позитивну динаміку. Потім – ще дві. Вже після цього лікар провів операцію з видалення пухлини.
Всі наступні аналізи показували хороші результати. Велику роль зіграли і, так звані, «живі» вітаміни за рецептами народної медицини, якими жінка зміцнювала імунітет увесь час лікування, і вживає їх донині. Сьогодні вона щодня двічі на добу приймає вітамінні суміші, які власноруч готує за народними рецептами. Це вважає одним із секретів свого здоров’я. Другий секрет криється у психологічному підході.
Це зараз, кілька років потому, пані Олена може розповідати про страшний період свого життя без сліз. А тоді її охопила паніка, розпач… Щоб боротися з ними, шукала допомоги у психологів. Саме вони на своїх тренінгах радять переконувати себе боротися, налаштовуватися на перемогу в боротьбі за власне життя. Тоді жінка склала для себе текст, який голосно повторювала кілька разів на день, повторювала впевненим, сміливим голосом. Цими словами щоразу нагадувала собі, що вона сильна, що вона боротиметься і що обов’язково досягне поставленої мети. І, дякувати Богу, так і сталося.
Сьогодні пані Олена вже може сама давати поради людям, які потребують аналогічної допомоги: не треба боятися, не треба закриватися в собі, не треба жаліти себе. Коли було зовсім тяжко, коли після хіміотерапії ледь носили ноги, та, яка належить до слабкої половини людства, збиралася із силами, робила гарний макіяж і йшла на роботу. Постійна зайнятість дуже відволікає від подібних проблем. А ще дуже важлива підтримка друзів. У нелегкий період життя вони підставили своє надійне плече. І воно теж допомогло свого часу втриматися на ногах.
«Знаєш у чому сила жінки? Проплакавши годинами в подушку, вона знайде в собі силу висушити сльози… навести красу, і вийде зі сліпучою посмішкою, ніби вона найщасливіша у світі, навіть якщо наполовину мертвa…» Кузьма СКРЯБІН
Під час нашої розмови пані Олені згадався випадок. Якось в одну з найважчих хвилин вона пішла до церкви. Раніше ніколи не робила цього – в Бога вірить, а до храму не ходила. Під час богослужіння про проблеми навіть не думалось, навпаки цікаво було роздивлятися людей, спостерігати за їх поведінкою. В якийсь момент зрозуміла, що навіть хустку не вдягла… І раптом з очей покотилися сльози. Це сталось настільки несподівано, що жіночка поруч, помітивши здивування, підійшла і пояснила: «Це добрий знак, це погане так виходить…».
…А погане залишилось далеко позаду, і, дай Боже, ніколи більше не повернеться.
Юлія ГАНГАН.
